слово редактора
У кутку
Ми з сім’єю у гостях. У великому домі багато людей. Діти — серед них і мій син — попервах дещо соромляться й доволі спокійно граються. Проте адаптація у незнайомому місці й у новій компанії просувається семимильними кроками. Не минає й двадцяти хвилин, як діти охоче підхоплюють ідеї одне одного й погоджуються на кожне «А давайте будемо...».
Напрям дитячих розваг постійно змінюється — халабуда, квач, піжмурки. Усі в піднесеному настрої і вже найліпші друзі. Раптом до одного з чотирьох дітей, що однаково бешкетують, підходить його мама. Вона бере хлопчика за руку, пильно дивиться в очі й робить якесь шаблонне зауваження на кшталт «Припини галасувати». Відтак просто повертається до гостей.
Хтось скаже, що це досить типово. І я погодилася б, якби не була очевидцем подальшої ситуації.
Думаєте, був якийсь скандал? Істерика? Діти розбили вікно? Ні, нічого такого не відбулося. Святкування продовжилося. Відволіклася від дитячого бешкету і я.
Хвилин за сорок хтось помітив, що вітальнею миготять п’яти вже лише трьох дітей. Не було того, кому наказали «припинити галасувати». Нескладний пошук дав результат — хлопчик був на другому поверсі дому, стояв у кутку ванної кімнати.
Шестирічна дитина сама себе покарала стоянням у кутку. Зломлена шестирічна дитина сама себе покарала, бо впевнена у тому, що погана. Сорок хвилин, дві тисячі чотириста секунд добровільної аскези шестирічного хлопчика. Сам собі прокурор, суддя і наглядач. Про що він думав у цей час? Яким був вираз його обличчя? Думка про це досі мені щемить і завдає майже фізичного болю.
Справедливості заради скажу, що батьків того хлопчика його вчинок також глибоко вразив. Та чи шукали вони його причини в собі? Можливо, до цієї ситуації вони були певні, що їхня метода виховання правильна, а можливо, й далі так вважають.
Напевне у професійному житті кожного педагога траплялися і такі діти, і такі батьки. У журналі, який ви тримаєте в руках, читайте, як організувати роботу із запобігання насильству в сім’ї, а також про права людини. Дуже сподіваємося на те, що ці публікації допоможуть дорослим поглянути на себе під іншим кутом зору й уберегти дітей від їхніх глухих кутів.
До зустрічі у друкованому та в електронному журналах! Нехай щастить!
З повагою
головний редактор Ірина Лахнеко
головний редактор Ірина Лахнеко
| РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ | |
|---|---|
| БЕХ І. Д. — директор Інституту проблем виховання НАПН України, д-р психол. наук | ЄРЕСЬКО О. В. — експерт з питань освіти |
| РЕПЧАНСЬКА Т. А. — науковий співробітник сектору організації заходів відділу організації конкурсів та подій Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» Міністерства освіти і науки України | САВІНОВА Н. В. —шеф-редактор методичних видань напряму «MCFR Освіта» |
| ГОРПЕНКО Л. М. — методист районного науково-методичного центру управління освіти Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, канд. пед. наук | СВЯТЕНКО О. В. — головний спеціаліст відділу загальної середньої освіти та інклюзивного навчання Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) |
| ДВОРЕЦЬКА Т. М. — начальник Яготинського районного відділу освіти, Київська обл. | ЧЕЛОМБІТЬКО В. Ю. — перший заступник начальника Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) |
| ЕКСПЕРТНА РАДА | |
|---|---|
| ВАСИЛЬЄВА О. В. — заступник директора з виховної роботи спеціалізованої загальноосвітньої школи № 291, Київ | МАЗАЄВА Л. А. — директор спеціалізованої школи № 173 з поглибленим вивченням іноземної мови, Київ |
Київ 2018
